Питання
про міру відповідальності за забезпечення високої якості дошкільної освіти було
і залишається досить болючим. Вихователі часто зазнають труднощів у побудові
стосунків з батьками вихованців. Більшість тат і мам твердо переконані, що
сплачені за дитячий садок гроші – достатній внесок у виховання та навчання
їхнього чада. А звернення до батьків на воротах дошкільного закладу «Прохання:
не перекидати дітей через паркан, а передавати вихователю з рук в руки» і досі
багатьма сприймається як жарт, а не як сумна правда. Отже, претензій в двох
сторін більше ніж достатньо, що, зрозуміло, не сприяє поліпшенню загального
результату.
Але
факт залишається фактом: відповідальність за якість дошкільної освіти
традиційно покладалася на педагогічний колектив закладу, зокрема на вихователя.
Ми ж переконані: кожен має нести свою відповідальність.
Якщо
батьки приводять до дитячого садка трирічну дитину, яка не вміє користуватися
ложкою та виделкою, не контролює свої фізіологічні потреби тощо, бо вони не
переймалися такими «дрібничками», то цим
татам і мамам варто нагадати про їхній обов’язок і перед дитиною і перед суспільством.
У ст.11
Закону України "Про освіту" чітко визначено: «відповідальність
за здобуття дітьми дошкільної освіти несуть батьки».
Згідно
із Законом, батьки мають право самостійно обирати «способи та форми, якими
забезпечують реалізацію права дітей на дошкільну освіту». До того ж ніхто
інший, як батьки приймають остаточне рішення, коли саме (у шість чи в сім років) розпочинати
здобуття початкової освіти. Вважаємо за необхідне доносити цю інформацію до
батьків і так вибудовувати стосунки з ними, щоб допомогти їм свідомо зайняти
активну позицію у вихованні власних дітей.
Джерело:
«Дошкільне виховання» №11/2017
