1 березня - початок календарної весни. Наші
пращури завжди з нетерпінням чекали її приходу. Їх життя було прив’язаним до
сільськогосподарського циклу і наприкінці зими, коли вичерпувалися запаси
минулорічного врожаю, гостро поставало питання засівання, а згодом і збору
нового врожаю. А діти в усі часи залишалися дітьми, їм, втомленим від довгої
зими, не терпілося швидше вийти на весняне сонечко і розважитися.
Зустрічати
весну починали зі Стрітення і головним атрибутом свята були «жайворонки». Для дітей
ця випічка була великою радістю адже готували її нечасто. Цього дня
спостерігали за погодою: якщо було тепло – весна швидко настане, якщо холодно –
ще пануватиме зима.
Наступною
важливою датою було свято Обретіння, або віднайдення голови Іоанна Предтечі (9
березня). В народі це свято ще називали Обертінням адже за народним повір’ям
птахи, які відлетіли у вирій, обертали голову в бік України, збиралися летіти
назад.
14
березня у День преподобної мучениці Євдокії, або як казали в народі «на Явдохи»,
прокидався бабак, а діти, починаючи з цього дня, ходили по дворах і славили
прихід весни, співаючи закличні веснянки. До речі, до цього свята також
випікали «жайворонків», а іноді використовували вирізаних з дерева ластівок.
На
свято Сорока святих (22 березня) випікали «жайворонків», з ними діти бігали
цілий день, підкидаючи їх угору та імітуючи політ пташок (інколи їх
настромлювали на палички і, високо підіймаючи їх, бігали). В деяких місцевостях
«жайворонків» підвішували на деревах, щоб почастувати пташок, які повертаються
з вирію.
Випікали
«жайворонків» і на Теплого Олекси і, навіть, напередодні Благовіщення. Погодьтеся,
для українців – хліборобів жайворонок був дуже важливою пташкою, знаковою. Вважалося,
що жайворонок єднав людей з Богом: літав високо – просив Господа про врожай,
низько – попереджував, що зерно не вродить.
Нині
більшість з нас не сіє зерно, але ми
можемо продовжувати традицію зустрічати весну. У вас ще є час напекти «жайворонків» 😉
